Об’єднання Любельських ландшафтних парків

Об’єднання Любельських ландшафтних парків (ZLPK) є воєводською організацією місцевого самоврядування, яка не є юридичною особою. Вона утворилася 9 грудня 2009 р. Об’єднання діє згідно з Статутом Об’єднання Любельських ландшафтних парків. Ним встановлено, що територією діяльності ZLPK є 17 ландшафтних парків (PK) i 17 територій природоохоронних ландшафтів (OChK), і які знаходяться в межах Любельського воєводства. Загалом, простір, адмініструванням якого займається ZLPK, займає понад 20% площі воєводства.

Об’єднанням керує директор, офіс якого знаходиться в Любліні, а на територіях функціонують Заміські Осередки в: Хелмі, Замості, Любартові, Янові Любельськім і Янові Підліським. Ними керують менеджери. Об’єднання також має освітньо-музейний осередок в Бжежні біля Хелма. Він веде дуже популярну освітню діяльність. Тільки в 2016 р. його послугами скористалося понад 4600 осіб.  
В Об’єднанні працює 32 особи.

 

Діяльність ZLPK

 

Напрями діяльності ZLPK описані у Законі про охорону природи і у Статуті. Завданням Об’єднання є, передусім, охорона природи на адміністрованих територіях. Об’єднання здійснює активну природоохоронну діяльність (встановлення птахівень, активна охорона степових формацій). Важливим об’єктом є єдиний в Польщі стайня білгорайських коней в ландшафтному парку Янівські ліси в Шкларні, які є потомками дикого лісового тарпана. Окрім того, Об’єднання затверджує проекти інвестицій і діяльності, які можуть впливати на середовище (від близько 600 до понад 1300 пропозицій щорічно), задокументовує природні і культурні цінності ландшафтних парків (разом близько 1000 інвентаризаційних карт щорічно). Важливою сферою діяльності ZLPK є екологічна освіта. В її рамках проводять конкурси, лекції, майстер-класи, заняття та інші форми активної освіти про природу, її загрозах і збереженні. Загалом, у 2012-2016 рр. різними формами екологічної освіти, працівниками ZLPK, скористалося близько 50 000 осіб. Об’єднання також бере участь у низці подій місцевого, регіонального і загальнопольського значення.

Об’єднання здійснює і підтримує наукову діяльність на своїй території. Працівники ZLPK беруть участь в наукових конференціях, співпрацюють з любельськими вищими навчальними закладами: Університетом імені Марії Кюрі-Складовської, Люблінським католицьким університетом імені Івана Павла ІІ і Природничим університетом.

У рамках популяризації природничих і культурних цінностей любельських ландшафтних парків встановлюються інформаційні таблиці. Тільки в 2014-16 рр. було встановлено 74 нові інформаційні таблиці, а в 2017 р. планується встановити ще близько 40 таблиць.

ZLPK також займається видавничою діяльністю. Видаються мапи і путівники по ландшафтних парках, альбоми, буклети та дрібні видання у вигляді: закладок до книжок, наклейок, розмальовок, листівок та ін. Крім того, замовляються освітні матеріали і, так звані, гаджети, які також зазвичай мають освітній характер. Це: записники, чашки, брелки, комплекти розмальовок, сумки, пазли, магніти, м’які іграшки та ін. У 2016 р. було видано гру „Ландшафтні парки в грі”, яка охопила Замойські ландшафтні парки – Щебжешинскій, Сольської Пущі, Краснобродський i Південнорозточанскій, цього року (2017) було видано настільну освітню гру „Подорож Підляшським Пшеломом Бугу”. Планується видання й інших ігор.

            Для реалізації своїх завдань ZLPK співпрацює з приватними організаціями та інституціями, установами, лісництвами, школами і т.д. Було підписано угоди про співпрацю з близько 50 суб’єктами. ZLPK також ініціює міжнародну співпрацю.

 

Міжнародна співпраця з Україною

Любельське воєводство має кордон з Україною довжиною 282,5 км. Біля кордону з Україною розташовані 3 ландшафтні парки і 4 території природоохоронного ландшафту. Тому прагнення ZLPK до налагодження співпраці з українськими партнерами було цілком природним. Формальне співробітництво було встановлене 23 травня 2016 р., після підписання у Львові угоди про співпрацю ZLPK з Департаментом екології i природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, регіональним ландшафтним парком „Знесіння” i регіональним ландшафтним парком „Равське Розточчя”. Серед іншого, угода передбачає: спільне здійснення освітніх і дослідних заходів, які реалізовуються ландшафтними парками Любельського воєводства і Львівської області, співпрацю в галузі екологічної освіти населення, розповсюдження принципів і цілей охорони природи. Практичним результатом співпраці стала міжнародна наукова конференція „Природничі і соціальні функції ландшафтних парків і форми їхньої організації та управління”, організована з нагоди XXV-річчя функціонування Щебжешинського і Південнорозточанського ландшафтних парків у Красноброді 11-12 травня 2017 р. На ній виступили представники Департаменту і Львівського національного університету імені І. Франка, які презентували освітню діяльність Департаменту і львівських ландшафтних парків. З цієї нагоди було видано двомовний польсько-український фотоальбом „Ландшафти Розточчя” з детальними описами українських і польських ландшафтних парків, розташованих на території Розточчя. Окрім того, на території Південнорозточанського ландшафтного парку біля кордону з Україною було встановлено інформаційну таблицю, яка інформує і про регіональний ландшафтний парк “Равське Розточчя”. Важливим елементом співпраці
є складена у червні поточного року заявка до Програми Транскордонного Співробітництва Польща-Білорусь-Україна про фінансування проекту “Покращення використання природної спадщини і ландшафтних цінностей для розвитку туризму в ландшафтних парках Любельського воєводства і Львівської області”. Зараз внесок оцінюється конкурсною комісією. Окрім того, ZLPK неформально співпрацює з іншими українськими ландшафтними парками. У лютому 2017 р. в офісі ZLPK гостювала делегація представників Донецької обласної державної адміністрації, до складу якої входив також і директор Краматорського регіонального ландшафтного парку. Під час зустрічі було обговорено перспективи співпраці між ландшафтними парками Любельського воєводства і Донецької області. Відчутним освітнім ефектом зустрічі стала публікація статті працівників Краматорського регіонального ландшафтного парку під назвою: „В країні білих скель”, яка висвітлює природні, культурні й освітні цінності цього ландшафтного парку. Стаття була згадана в загальнопольському екологічному пораднику „Еко і Ми”. Обидві сторони також обмінюються матеріалами і виданнями.
У червні 2017 р. відбулася зустріч з директором Національного історично-архітектурного музею „Київська фортеця”, присвячена можливостям співпраці обох інституцій. Підґрунтям для співпраці є той факт, що у підпорядкуванні музею є регіональний ландшафтний парк „Лиса Гора”, який знаходиться у центрі Києва. Співпраця з Україною є важливим напрямом діяльності  ZLPK і у майбутньому буде поглиблюватися.

Ландшафтні парки Любельщини

Ландшафтний парк – одна із 10 державних форм охорони природи в Польщі. Згідно з визначенням він охоплює „простір, який охороняється через свої природні, історичні і культурні цінності, а також цінні ландшафти, з метою збереження і популяризації їх в умовах сталого розвитку.” (стат. 16.1 Закону про охорону природи). Ландшафтний парк створюють в порядку постанови Сейму воєводства.

На відміну від українських ландшафтних парків, польські парки не поділені на зони, але закон дозволяє створення навколо парку буферної зони. На території ландшафтних парків можуть знаходитися й інші форми охорони природи. Наприклад: пам’ятки природи, резервати, екологічні угіддя та інші. Сам парк може цілком чи частково входити до складу території Natura 2000 та інших об’єктів, наприклад: геопарк чи біосферний резерват, які не є формами охорони природи в Польщі. Незважаючи на те, що історія ідеї запровадження ландшафтних парків в Польщі сягає 50-х років ХХ ст., перший ландшафтний парк (Сувальський) створено лише в 1976 р. Нині в країні налічується 122 ландшафтні парки, які займають близько 8% її площі.

Любельське воєводство є третім за величиною у Польщі. В його межах функціонують 17 ландшафтних парків площею 241 150 га, що становить 9,6% площі воєводства. Перший ландшафтний парк (Казімежскій) тут було створено 1979 р.

Переклад:

Логин Софія

Ландшафтні парки Любельщини

Ландшафтні парки Любельщини

Скєрбєшовскій ландшафтний парк

Створенню у 1995 році Скєрбєшовського ландшафтного парку сприяли ландшафтні особливості території, особливо надзвичайно різноманітний рельєф. Поруч з низовинним рельєфом розлогих долин річок Воліца і Войславка, тут переважають височини, місцями з ознаками передгірного рельєфу. Грабовецькі Дзяли, у межах яких розташований Парк, є найвищою частиною Любельської височини – підвищення з абсолютною висотою 311 м над рівнем моря і близько 100 м відносної висоти. Височинні пасма на території Парку розділені двома широкими долинами приток Вєпрша – Воліци і Войславки. Тут знаходяться водойми у вигляді рибних ставів і накопичувальних водосховищ.

Парк вирізняється цікавим рослинним покривом. Ліси займають невелику частину площі Скєрбєшовського ландшафтного парку – майже 20%. Вони не мають характеру суцільного лісового комплексу і виглядають як окремі „острови” посеред поля. Важливим видом у деревостанах є бук – тут проходить північно-східна межа його ареалу. Іншими видами, які формують деревостан, є граб, липа, в'яз, явір і сосна. На схилах узгір’їв поширені фрагменти світлих дібров, а яри порослі вологими грудами і заплавними лісами, з часткою ясена, вільхи, клену і явора.

Відкриті сонячні схили узгір’їв, ярів і балок, межі і узбіччя доріг поростають теплолюбною рослинністю, яка добре розвивається на родючому лесовому ґрунті і багата на нетипові степові види. Серед інших тут трапляються: вишня степова, шипшина французька і півники безлисті, занесені до Червоної книги рослин Польщі. До рослин цієї групи належать також анемона лісова, горицвіт весняний, козелець пурпурний, осот паннонський, перестріч польовий, коростянка блідо-жовта, астрагал еспарцетний, астрагал еспарцетний, астрагал данський, чернець європейський, оман вузьколистий, айстра степова, ломиніс прямий і материнка звичайна. У лісовому покриві трапляються численні гірські види: багаторядник шипуватий, зубниця залозиста, вероніка гірська, таволжник звичайний i баранець звичайний. Серед рослин, оселища яких можна знайти у Скєрбєшовському ландшафтному парку, на увагу заслуговують: наперстянка великоквіткова, плющ і орхідні – зозулині черевички справжні, зозулинець пурпуровий, гніздівка звичайна, любка дволиста, любка зеленоквіткова, коручка болотна i темно-червона.

Серед птахів, які займають лісові простори, варто відзначити лелеку чорного, пугача звичайного, сову довгохвосту, сову вухату, дятла середнього, а також мухоловок – малу i строкату. Орнітофауна луків і полів представлена лунем очеретяним, чайкою, деркачем, грициком, куріпками та перепілками. Чагарники посеред поля охоче зайняли сорокопуд терновий і сорокопуд сірий. У високих костельних спорудах можна натрапити на сову з прихованим способом життя – сипуху. Нечисленні води Скєрбєшовського ландшафтного парку є місцем проживання пірникози великої, пірникози малої, курочки водяної, крячка чорного, бугая i кобилочки солов’їної.

У межах Скєрбєшовського ландшафтного парку є багато цінних пам’яток. Серед пам’яток сакральної архітектури варто звернути увагу на пізньоренесансовий костел у Боньчі, перебудований з кальвіністської церкви, а також костели у Скєрбєшові, Сурхові та Орлові Мурованому. Цікавими для туристів є оточені парками палацові комплекси у Сурхові, Орлові Мурованому, Стрию, Калінувці, Боньчі і Лазісках, двірцевий парк у Гайовніках, заїзд у Краснічині, корчма в Чайках, комплекси історичної забудови у селі Бжезіни і городища в Скєрбєшові й Вішенках, а також руїни лицарського замку в Орлові Мурованому.

Територією Парку пролягають промарковані піші шляхи: „Шлях по Дзялах Грабовєцьких”, „Аріанський Шлях”, „Шлях Тадеуша Косцюшки” і “Слідами Ксьонза Стефана Вишинського по Скєрбєшовській землі”. Окрім того, тут ознаковано пішохідно-велосипедну природно-історичну стежку „Стрийовські яри” та Скєрбєшовський велосипедний шлях.

Повернення до списку парків

Кщоновський ландшафтний парк

Кщоновський ландшафтний парк створено 1990 року для охорони типового ландшафту центральної частини Любельської височини. Хвилясті підвищення, глибоко врізані долини рік і ерозійні яри творять надзвичайно мальовничий ландшафт цього терену. Пагорби на території Парку і його буферної зони утворені твердими, стійкими до ерозії кременистими пісковиками, і виглядають як характерні останці. Найвищим узгір’ям є Божий Дар висотою 306,7 м над рівнем моря, розташоване у буферній зоні, натомість найкращим оглядовим пунктом з мальовничим краєвидом є Шабалова Гура висотою 285 м над рівнем моря.

Особливістю Кщоновського ландшафтного парку є те, що разом з буферною зоною він є найважливішим водозбірним басейном на Любельщині. Тут є аж 45 високодебітних джерел, включаючи кільканадцять груп джерел, які налічують від 4 до 19 виходів на поверхню. Джерела розташовані у долинах річок Гєлчві, Радоміркі і Ольшанкі. Це головні водні потоки Парку, їхні долини значною мірою зберегли свій природний характер і є дуже цінними природними об’єктами серед сильно зміненого сільськогосподарського ландшафту.

Найбільшу частину території Парку – аж 70% його площі, – становлять орні землі, натомість лісові комплекси займають лише 25%.

Дуже важливим елементом Кщоновського ландшафтного парку є фрагменти вцілілих масивів давніх лісів, які покривають значну частину Любельської височини. Особливо цінним тут є 200-літній деревостан дуба звичайного з участю бука, який знаходиться на північно-східній межі свого природного ареалу. Ліси Парку формують два комплекси. Перший і більший – Хмєловський ліс у північно-західному районі Парку з двома природними резерватами „Хмєл” i „Ольшанка”, які одночасно є гніздовими місцями Natura 2000, розміщеними між селами Пьотркувек і Майдан Поліцкий. Другий і менший – Крулевський ліс, розділений на кілька менших фрагментів, розташований у центральній частині Парку поміж долинами Радомірки і Гєлчві. У цьому комплексі створено резерват „Крулевський ліс”. У лісах Парку переважають листяні деревостани з участю граба, липи і дуба, також поширені мішані бори і теплолюбні світлі діброви. Тут можна зустріти такі рідкісні рослини як любка дволиста i зеленоквіткова, лілія лісова, жовтець кашубський, вовчі ягоди звичайні, кадило звичайне. У найбільшому резерваті Парку „Крулевський ліс” знаходяться цінні фрагменти лук і ксеротермічних чагарників з характерною рідкісною рослинністю: дзвоники сибірські, осока низька, осот угорський, сонцецвіт монетолистний, оман жорстковолосистий, віхалка гілляста. У резерваті росте дуже рідкісна для Польщі коручка весняна.

Не менше цінним оселищем у долині Гєлчві і Радомірки є прибережні ліси і вільшаники. На сусідніх заплавних луках ростуть такі рідкісні види рослин як тирлич звичайний, вужачка звичайна, гронянка півмісяцева (ключ-трава), кремена гібридна, чемериця Лобелієва i купальниця європейська. Серед грибів у Парку можемо зустріти такі цікаві види як листочня кучерява і веселка звичайна.

Різноманітність фауни обумовлена мозаїчністю біотопів. У джерелах і струмках проживає бокоплав-блоха – ракоподібне чистих водойм. Натомість екстенсивне використання лук стало причиною формування прекрасного середовища існування для багатьох видів метеликів, наявність яких пов’язана з поширенням певних кормових рослин. Зустрінемо тут серед інших: махаона, гусениці якого зазвичай харчуються на зонтичних рослинах; мінливця великого, місцем проживання якого є верба козяча; синявця Ікар, існування якого залежить від наявності дрібних бобових рослин. На підтоплених територіях проживають такі види плазунів як райка деревна, кумка червоночерева i ропуха звичайна. Орнітофауна Кщоновського ландшафтного парку відрізняється за місцями гніздування: у лісах трапляються синицеві, підкоришникові, дрозди, мухоловки, шпаки, дуже рідкісні дятли сиві і яструбоподібні, головно яструби – яструб малий i підсоколик великий; на вологих луках – деркач – птах з прихованим способом життя, вимираючий вид у світовому масштабі. Наявність чистих річок і піщаних кос забезпечує умови для гніздування тут рибалочки – птаху, який полює на рибу лише у прозорих проточних водах. Натомість на озерах у Ченстоборовіцах можна спостерігати такі види як: пірникоза велика, пірникоза мала, крижень, попелюх, чернь чубата, лебідь-шипун, лиска та курочка водяна. Великі поля є місцем гніздування багатьох видів птахів, наприклад: жайворонок польовий, трав’янка лучна, вівсянка звичайна і просянка. Канюк звичайний та боривітер звичайний охоче полюють тут на дрібних гризунів. Серед ссавців заслуговують уваги лось, видра річкова та бобер, а також рукокрилі (лиликоподібні) – широковух i вухань звичайний.

У природничо-ландшафтному комплексі „Камєнна Гура” у кар’єрі з видобутку опоки знайдено рідкісний мінерал люблініт, який є голчастим різновидом кальциту і виглядає як біла пліснява. Поблизу, на ксеротермічних луках, знаходиться єдине у Парку місце зростання дев’ятисила безстеблого.

Культурні цінності Парку представлені, насамперед, архітектурними сакральними пам’ятками і двірцево-парковими ансамблями. Історичні костели XVII століття знаходяться у Кщонові і Ченстоборовіцах, натомість у Собєскєй Волі і Пілашковіцах розташовані двірцево-паркові ансамблі, пов’язані з королем Яном III Собєскім і його дружиною Марисенькою. Найвеличніший парк знаходиться у Рибчевіцах, де росте біля 600 дерев – представники 16 різних видів. Багато дерев з двірцевих парків визнані пам’ятками природи. Варто оглянути водяні млини початку XX століття у Кщонові, Вигнановіцах і Ченстоборовіцах, збудовані на річках Гєлчев і Радомірка. У Парку також знаходиться піша пізнавальна стежка та велосипедний шлях

Повернення до списку парків

Хелмський ландшафтний парк

Хелмський ландшафтний парк створено 1983 року для збереження великих лісових комплексів біля Жаліна, Чулчиць і Савіна, а також лук і торфовищ (торфових боліт). Найцікавішими лісовими угрупованнями є світлі діброви з теплолюбною підстилкою і болотисті березово-вільхові ліси.

Хелмський ландшафтний парк знаходиться на межі двох мезорегіонів: Дубенського пониження і Хелмських пагорбів, які є частиною макрорегіону Волинського Полісся. У рельєфі Дубенського пониження домінують торфові рівнини. Вони утворюють монотонну вирівняну поверхню висотою 170-175 м над рівнем моря. Вище (175-178 м над рівнем моря) знаходяться озерні тераси з карстовими формами і замкнутими заглибинами. Головними елементами Хелмських пагорбів є форми рельєфу льодовикового (моренні височини висотою 215-225 м над рівнем моря і моренні пагорби) і водно-льодовикового (зандрові рівнини і камові тераси) походження.

На території Парку знаходяться чотири природні резервати. Одним з них є лісовий резерват “Бахус” – під охороною перебувають фрагменти лісу зі стародавнім дубом черешчатим і сосною звичайною та густою системою карстових лійок – невеликих замкнутих водних резервуарів глибиною до 1 м. Інші резервати – торфовищні: “Брежно”, “Серебриске багно” і “Розкош”. Саме карбонатні торфовища є найбільшою природною особливістю Хелмського ландшафтного парку. Вони утворилися на низинній території, на покладах писальної крейди, яка залягає близько до поверхні. Крейда, набухаючи, утворює слабопроникний шар і є головним джерелом карбонату кальцію для рослинного покриву торфовищ. Ці торфовища мають високу родючість і pH 6,3-7,2. Через потрапляння вод з опадів і стоку з навколишніх пагорбів, їх вважають низинними торфовищами. Кислотність торфовищ, наявність в них невеликих крейдових підвищень – так званих купин, та розташування на межі двох кліматичних зон робить їх унікальними для Європи. Про це свідчить наявність тут вражаючої кількості видів: понад 160 видів птахів, майже 800 видів булавовусих метеликів, 400 видів судинних рослин і більшість видів плазунів і рептилій Польщі.

Карбонатні торфовища є унікальним оселищем у Польщі і характеризуються надзвичайним багатством флори і фауни. Домінуючим видом рослин є меч-трава болотна, яка утворює асоціації і є основним торфоутворюючим елементом. Ниткова структура болотної меч-трави є унікальною для країни, тому що в інших регіонах Польщі вона трапляється лише як очеретяна рослинність, яка оточує озера, натомість у Хелмському ландшафтному парку вона утворює найбільші у країні площі компактного зростання. На карбонатних торфовищах росте багато рідкісних видів рослин: язичник сибірський, осока Буксбаума, осока Девелла, сашник іржавий, купальниця європейська, товстянка двоколірна, латаття сніжно-біле. На увагу заслуговує і наявність популяції жовтозілля Швецова і комашника мухоносного, які поза карбонатними торфовищами мають в Польщі тільки два ареали існування.

На ксеротермічних луках, прилеглих до торфовищ і розташованих на крейдових горбах серед боліт, званих “купинах”, ростуть теплолюбні рослини: оман, анемона лісова, суховершки великоквіткові, льон жовтий. Натомість, на луках, які активно використовуються, можна натрапити на кілька видів зозулинця. Також, карбонатні торфовища є чудовим місцем проживання для багатьох рідкісних видів метеликів: жовтянка, жовтянка степова, голубянка, мінливець малий, мінливець великий i рябець авринія. Тут можна зустріти види метеликів, які належать до вимираючих: сінниця і червінець непарний.

Серед орнітофауни торфовищ трапляються дуже рідкісні види – одним з них є очеретянка прудка – вид, який вважають вимираючим у світовому масштабі. На хелмських торфовищах цей птах уже багато років виявляє стабільність популяції. Натрапимо тут також на місця проживання луня лучного і очеретяного, рідше – кульона великого і баранця великого. На вологих луках посеред високої рослинності можемо почути деркача.

Хелмський ландшафтний парк розташований на перетині давніх торгових шляхів з Русі до Польщі і з Литви до Малопольщі. Це місце з багатою і бурхливою історією. Найдавніші пам’ятки представлені ранніми середньовічними фортецями у Сайчицях, Чувчицях, Бусувні, Тарнові, Столпю і Хиліні. Надзвичайно цікавою є житлово-сакрально-оборонна кам’яна вежа у Столп’ю X–XI століття – це найстарша будівля на правобережжі Вісли. Прикладами пізнішої архітектури, в основному XVIII і XIX століть, є палаци і двірцеві парки у Сребрищу, Ставі і Рудзі-Хуці, пізньобароковий костел у Савіні, дерев’яний костел в Чульчицях, костел в Свєржах і польсько-католицький костел в Рудзі-Хуці. Вартим уваги є також лісовий хутір у Станькові з лісничівкою, недіючою вилущарнею насіння і давньою літньою резиденцією православних єпископів. Численні повстанські, партизанські і військові могили свідчать про бойові дії за повернення Польщі незалежності, які відбувалися на цій території.

Під час відпочинку в Хелмському ландшафтному парку варто відвідати головні пішохідні шляхи „Шлях Південного Поозер’я” та „Шлях боліт і торфовищ”. Також тут промарковані дидактичні стежки „Бахус”, „Срібне Багно” і „Станькув”. Північно-східним краєм Парку пролягає відомий Надбужанський велосипедний шлях.

Повернення до списку парків

Собіборський ландшафтний парк

Собіборський ландшафтний парк створено 1983 року. Його завдання – збереження найцінніших фрагментів природи східної частини Ленчинсько-Влодавського Поозер'я. Характерною рисою цієї території є порослі лісами розлогі рівнини, серед яких знаходяться лісові озера і торфовища. Найцінніші фрагменти перебувають під охороною у вигляді шістьох природних резерватів.

Собіборський ландшафтний парк є типовим лісовим парком – ліси тут займають 75% території. В основному це соснові ліси, які розрізняються за типами оселищних умов. Залежно від зростання вологості підстилки спостерігаємо тут сухі, свіжі, вологі і болотні бори. Винятком на борових оселищах, де сосна має невеликий відсоток, є болотні березняки, де домінують береза пухнаста і вільха чорна. Грудові листяні ліси займають невелику площу, більші їх масиви трапляються лише у південній частині Парку.

Водна поверхня займає 2% площі Парку і складається з річки Тарасєнка і семи важкодоступних озер, оточених торфовищами або вологими лісами. До найцінніших природніх елементів рослинного покриву Парку належать торфовища. Тут можна натрапити на всі три типи торфовищ: низинні, перехідні  і верхові. На цих територіях згрупована більшість бореальних видів, до яких належать: верба лапландська і чорнична, береза низька, росичка англійська, шолудивник королівський, ринхоспора біла, шейхцерія болотна. До атлантичних видів належать: росичка середня, різуха гнучка, звіробій. Багатою є озерна і торфова рослинність. Тут росте латаття сніжно-біле, глечики жовті, водяний різак алоевидний (тілоріз). Невеликі площі займають теплолюбні піщані болота, на яких трапляються гвоздика піскова і смілка литовська, які перебувають під охороною.

Про фауністичне багатство Парку свідчать незначний ступінь перетворення природного середовища, важкодоступність території і велике різноманіття оселищних умов. Внаслідок значної різноманітності оселищ у Собіборських лісах сформувалося видове багатство фауни. Серед безхребетних є багато рідкісних видів метеликів: рябець ауринія, махаон, мінливець малий, мінливець великий, синявець Телей і аркас, наявність яких свідчить про природність лісових і торфовищних екосистем. Окрім того, в озері Плотич було знайдено велику популяцію рака вузькопалого, що вказує на високу чистоту цього водного збірника. У результаті великого різноманіття озер і водних потоків на території надлісництва можна спостерігати досить численну іхтіофауну. Заслуговує на увагу і наявність у річці Тарасєнка мересниці озерної – виду, який перебуває у Червоному списку вимираючих видів тварин Європи. Водно-болотні угіддя, численні водозбори є зручним місцем проживання амфібій. До найрідкісніших зареєстрованих на території Парку видів належать: тритон гребінчастий, ропуха очеретяна і ropucha zielona. Серед орнітофауни Парку трапляються види, які перебувають під зональною охороною: лелека чорний і  пугач звичайний. Яструбоподібні птахи представлені такими видами як орлан-білохвіст і підорлик малий. Наступними рідкісними видами птахів, які можна зустріти у Собіборських лісах, є: бугай, орябок, голуб-синяк, сич волохатий (другий випадок виявлення цього виду на Любельщині), лелека білий, дятел білоспинний, жовна чорна, сорокопуд сірий, мухоловка білошия, мухоловка мала, синьошийка, одуд і журавель сірий. Одним із найважливіших спостережень стало виявлення у 2010 році нового для Польщі загалом і Любельщини зокрема виду шпаків – сови бородатої.

На території Собіборських лісів знаходяться рідкісні види рукокрилих (лиликоподібних): нічниця Брандта, лилик двоколірний, нічниця ставкова і мишоподібні: мишівка і вовчок сірий. Ссавців на території лісництва представлені видрою, бобром і вовком. Особливої уваги заслуговує наявність вовка, існування якого свідчить про незначне перетворення місцевих лісів і невелике антропогенне навантаження.

Серед рептилій особливої уваги заслуговує європейська болотна черепаха. Цей вид перебуває під загрозою вимирання у масштабі Європи, вписаний у польську Червону книгу тварин як вимираючий. Собіборський ландшафтний парк має найбільшу задокументовану популяцію, яка налічує біля 500 дорослих особин. Європейська болотна черепаха проживає у невеликих водозборах, озерах, ставах, заторфованих долинах. У кінці травня і на початку червня дорослі самки залишають водойми, щоб відкласти яйця у наперед викопаних ямках на піщаних галявинах. Період інкубації триває приблизно три  місяці. Молоді черепашки, які покинули гніздо, мандрують до водойм. На території Парку впроваджена програма захисту черепах, яка полягає в активній охороні яйцекладок.

Територія, на якій розташований сучасний Собіборський ландшафтний парк, колись була більше залюднена, ніж зараз, і мала складну етнічну структуру. Тут мешкали переважно поляки, українці, білоруси, євреї і німці. На жаль, цей різнобарвний етнічний склад населення сильно зменшився через ІІ світову війну і післявоєнні переселення.

Сучасні села зберегли давній уклад і розміщення дворів, а у забудові й досі, як і перед війною, домінують дерев'яні оселі, подекуди у сусідстві з криничними журавлями. Дерев'яну сільську забудову можна побачити у Собіборі, Жлобку Дужим, Жлобку Малим, Мацошині, Осові, Стульні, Косині і Збережі. На роздоріжжях чи у місцях пам’ятних подій встановлено каплички і придорожні хрести. Кількість цих об'єктів свідчить про сильну віру давніх і сучасних жителів околиць. Трагічною пам’яткою ІІ світової війни є місце недалеко від Собібору, біля залізничної колії з Хелму до Влодави, де функціонував німецький концентраційний табір. Тут втратили життя приблизно 250 тисяч осіб – переважно це: євреї з Польщі, Росії, Німеччини і Голландії. 14 жовтня 1943 року у таборі піднявся бунт під керівництвом радянського офіцера Олександра Печерського. Через це звідти вдалося втекти біля 300 в'язням. Після збройного бунту полонених німці вирішили ліквідувати табір.

Унікальні природні і ландшафтні умови вплинули на приєднання Собіборського ландшафтного парку до трилатерального міжнародного біосферного резервату «Західне Полісся». До складу ТБР входять: зі сторони Польщі – Поліський національний парк і три ландшафтні парки (Поліський, Собіборський і Ленчинське Поозер’я), а також Поліська територія заповідного ландшафту. З української сторони до його складу входить Шацький національний парк, а з білоруської – біосферний резерват Надбужанське Полісся. Головною метою резервату є збереження біологічного і ландшафтного різноманіття за принципами сталого розвитку.

Територія Собіборського ландшафтного парку і його околиць має чудові умови для розвитку туризму. Поціновувачам кваліфікованого туризму, пішого чи велосипедного, варто відвідати численні оглядові маршрути до лісових нетрів і освітню стежку «Стульно». Туристи, які люблять сплавлятися на байдарках і каяках, можуть взяти участь у сплавах на каяках річкою Буг.

Повернення до списку парків

Стшелецький ландшафтний парк

Стшелецький ландшафтний парк створено 1983 року. Під охороною Парку перебувають компактні комплекси Стшелецьких лісів з фрагментом долини Бугу (Західного Бугу). Характеризується рівнинним рельєфом, подекуди урізноманітненим невеликими пагорбами. Найвиразнішою формою рельєфу цієї місцевості є розлога долина Бугу. Русло річки врізається на глибину до 5 м. Буг – це річка, яка зберегла свій природний характер. Вона утворює численні меандри і стариці, які тут називають бужиськами.

Переважну площу на території Стшелецького ландшафтного парку займають ліси. Вони утворюють компактний лісовий масив, лише у південній частині розділений мальовничими луками у долині Убродовніци. Серед оселищних типів лісів найбільшу площу займають свіжі, мішані свіжі і вологі ліси. У деревостані переважають дуб черешчатий, сосна і граб. Домішками є береза, явір, осика, ясен, липа серцелиста, вільха чорна. Більшість деревостанів характеризуються багатовидовим складом і багатоярусністю. Домінуючим угрупованням є субконтинентальний груд волинського типу. Типовими рослинами у цьому лісі є: зозулині черевички справжні, булатка великоквіткова і червона, косарики черепичасті, наперстянка великоквіткова, волжанка дводомна, лілія лісова, орлики звичайні.

Ліс характеризується наявністю так званої сосни матчанської, яка є локальним екотипом сосни звичайної і вирізняється дахоподібно укладеною корою. Сосна матчанська росте у багатьох місцях в одному з двох резерватів Парку – у лісовому резерваті „Ліски”. Окрім того, в цьому резерваті під охороною перебувають дубово-соснові деревостани у грудових місцевостях, які досягають розмірів дерев-пам’яток. Тут зустрінемо такі види рослин, які перебувають під охороною: коручка чемерникоподібна, гніздівка звичайна, любка дволиста, зозулині сльози яйцеподібні, барвінок малий.

Луки Стшелецького ландшафтного парку виникли переважно унаслідок обезліснення річкових долин. Серед них домінують флористично багаті сіножаті. На цих луках можемо зустріти численні лучні рослини: купальниця європейська, гвоздика пишна, фітеума куляста, ломикамінь зернистий, цибуля гранчаста, маточник болотний, комоничок зігнутий, чина широколиста – дуже рідкісні, ростуть лише у кількох місцях в країні.

Завдяки своєму природному характеру Стшелецький ландшафтний парк є місцем проживання багатьох видів тварин. Найбільше вивченою є авіафауна цієї території. Вартим уваги є той факт, що у Стшелецьких лісах знаходиться одне з найбільших місць гніздівлі підорлика малого, канюка звичайного, осоїда, яструба малого і дятла середнього. Для збереження місць розмноження підорлика малого – герба Парку, було створено фауністичний резерват „Сєдліще”.

Стшелецький ландшафтний парк – це одне з десяти найважливіших у країні місць поширення мухоловок білошиїх, яке охоплює північні межі ареалу їх поширення. Ліси є місцем гніздування для дятла чорного, рябчика, мухоловки малої, а також лелеки чорного, який перебуває під зональною охороною. Орнітофауна Парку репрезентує не лише лісових птахів, але й птахів, які гніздуються у піщаних скелях вздовж Бугу (ластівка берегова і рибалочка); птахів, пов'язаних з луками (лунь очеретяний та лучний); птахів, які водяться на берегах річок і у заростях (ремез і кобилочка річкова). У селах Матче і Скрихічин знайдемо колонії лелеки білого.

У лісових мочарах і озерцях (водних очках) Стшелецьких лісів можемо зустріти один з найрідкісніших видів плазунів – болотну європейську черепаху – вид, який перебуває під загрозою зникнення у масштабі Європи. Варто зауважити, що у Стшелецьких лісах знаходиться одна з найчисельніших у країні популяцій метелика – рябця великого, поширення якого пов'язано з наявністю тут вологих лісів і перезволожених лук. Метелики цього виду відкладають яйця на листях ясена звичайного. Гусениці харчуються ясеном до осені, а зимують у лісовій підстилці. Серед ссавців Парку можемо зустріти бобра, видру, а також кажанів – у т.ч. нічницю довговуху і широковуха.

Стшелецькі ліси перед ІІ світовою війною були власністю родини Замойських. У їх центрі, у Мізярні Стшелецькій, знаходився мисливський палац Замойських – будівля початку ХХ століття. Під час ІІ світової війни у Стшелецьких лісах переховувалися партизани. Варто оглянути село над Бугом – Скрихічин, де ще уцілів пам'ятник, встановлений Вільгельмом Бергеманом у ХІХ столітті, на місці трагічної смерті його вбитої блискавкою доньки. У буферній зоні Парку, у місцевостях Копилув і Стефанковіце, знаходяться двірцеві ансамблі з давніми парками ХІХ століття. Окрім того, надзвичайно цікавими є місцевості поблизу Стшелецького ландшафтного парку: Дубенка і Городло. В обох цих місцевостях збереглися давні міські планувальні структури. Біля Дубенки знаходиться Копець (насип) на честь битви часів повстання Костюшка 1792 року, а у Городлі – Копець на честь Городельської унії, підписаної 1413 року, а також костел, бароковий домініканський монастир і велике городище над Бугом.

Територією Парку пролягають два ознаковані піші туристичні шляхи і Надбужанський  велосипедний шлях.

Повернення до списку парків

Поліський ландшафтний парк

Поліський ландшафтний парк створено 1983 року з метою збереження ландшафтів частини Ленчинсько-Влодавської рівнини, відомої також як Ленчинсько-Влодавське Поозер'я. У 1990 році утворено Поліський національний парк, до складу якого увійшло понад 60% площі ландшафтного Парку. У зв'язку з цим, сучасний ландшафтний Парк є частиною національного парку і складається з 4 невеликих анклавів. Парк займає головно рівнини, відносні висоти на яких не перевищують 20 м.

Ландшафт характеризується мозаїкою полів, лук і лісів з великою часткою зволожених територій. Найбільшим водним збірником є Витицьке озеро. Наприкінці 70-х років ХХ століття озеро оточили греблями, а на початку наступної декади тут утворився утримуючий резервуар. Інші озера – це озеро Карасьне біля Уршуліна і Гумєнко (так зване Овенек). Важливим елементом Парку є комплекс ставів у Старому Брусі. Він поєднує 23 стави, найбільшими серед яких є Жабка, Рибітва, Тросцяни. Їх збудували у міжвоєнний період на території торфовищ. Через Парк протікають річки Влодавка, Півонія і Бобрик. Уся територія Парку пронизана мережею меліоративних каналів.

Найхарактернішими рослинними формаціями Парку є торфовища. Вони утворювалися тисячі років у пониженнях території і навколо озер, призводячи з часом до їхнього заростання. Найцікавішими рослинами, пов'язаними з торфовищами, є береза низька, росичка круглолиста, плаунець заплавний. У Парку також знаходиться пам’ятка природи – дуб черешчатий у Залучу Старому (в обхваті 460 см).

Серед тварин найбільше вивченою групою на теренах Парку є птахи. Тут можна побачити деякі види, пов’язані з водним середовищем. До найцікавіших з них належать: журавель сірий, гуска сіра, чернь білоока, пірникоза сірощока, пірникоза чорношия i лебідь-шипун.

Поліський ландшафтний парк розташований на території, де зустрічалися традиції і культура різних народів та релігій. Ці терени були місцем багатьох битв і сутичок. У місцевих лісах ховалися січневі повстанці і партизани ІІ світової війни. Однією із пам'яток того часу є пам'ятник і цвинтар полеглих солдатів Прикордонного Корпусу, які 1 жовтня 1939 року брали участь в битві з Червоною Армією.

Відвідування Поліського ландшафтного парку варто поєднати з ознайомленням і з національним парком. Мережа пішохідних і велосипедних шляхів дає змогу легко мандрувати між сусідніми природоохоронними територіями. Витицьке озеро, яке знаходиться на території ландшафтного Парку, є дуже популярним серед рибалок.

Повернення до списку парків

Надвєпшанський ландшафтний парк

Надвєпшанський ландшафтний парк створено 1990 року. Він розташований у центральній частині Любельського воєводства на середньому відрізку р. Вєпш, на стику двох великих фізико-географічних одиниць: Малопольської височини і Західноруської низовини. Це одночасно і умовна фізико-географічна межа між Західною і Східною Європою.

Парк разом з буферною зоною характеризується чіткою диференціацією типів ландшафту. У південній частині долина Вєпша широка і сильно заболочена. У північній частині, на відрізку між Цєханками Кшесімовськими і Каянами, вона вузька, коритоподібна і прориває Любельську височину, а її тераси подекуди сягають понад 20 м висоти і порізані ярами і балками.

У межах Парку до Вєпша приєднуються притоки: лівобережні – Гєлчев  Стоки; правобережні – Бялка, Могельніца і Свінка.

У ландшафті Парку домінують ліси (займають близько 42% площі) і луки та пасовища (займають 26% площі).

Найбільшу природну цінність має збережена у природному стані долина річки Вєпш з меандрами, вигинами і старицями, та розташовані у цій долині численні розлогі заболочені території, вологі луки, торфовища і заболочені низини, де знаходяться цінні рослинні угруповання торфовищ, прибережно-водні, а також луки і левади. На сонячних схилах річки Вєпш у північній частині Парку поширена ксеротермічна трав’яна рослинність з рідкісними рослинними угрупованнями. Є багато рідкісних видів флори. Серед них варто відзначити такі види як вольфія безкоренева, сальвінія плаваюча, ряска горбата, пухирник звичайний, латаття біле і хара, яке утворює підводні луки. Серед рослин торфовищ, поширених у буферній зоні Парку, особливими є береза низька, росичка круглолиста; є також цікаві рослини вологих луків: рівники сибірські і зозульки травневі, які ростуть на території Парку. Серед ксеротермічних рослин в околицях поширені: дев'ятисил безстеблий, горицвіт весняний, анемона лісова, чебрець Маршалла, цибуля гранчаста, миколайчики піщані і самосил гайовий. У лісових хащах на території Парку можна зустріти такі види як багатоніжка звичайна, лілія лісова, кілька видів зозулинця і хвилівник звичайний.

Великі площі заболочених територій сприяють гніздуванню численних видів водних і болотних птахів. До рідкісних видів, поширених на території Парку, належать: лунь очеретяний, бугай, деркач, грицик великий, коловодник звичайний, крячок чорний, рибалочка, синьошийка, чечевиця звичайна. Особливістю цих територій є поширення європейської болотної черепахи.

На території Парку знаходиться понад 20 пам’яток природи. Це головно давні дерева у двірцевих парках. Також заслуговують уваги залишки гігантської липи Собєского у замковому парку в Завєпшицях, зачисленої до пам'яток природи у 1956 році. Липа мала понад 700 см в обхваті.

Майже у кожній місцині Надвєпшанського ландшафтного парку є цінні пам’ятки. У Ленчні варті уваги ренесансова синагога 1648 року, руїни замку XV століття, костельний комплекс першої половини XVIII століття і середньовічна міська планувальна структура з трьома ринками. Барокові костели можна побачити у Біскупіцах, Дорогучі і Кіянах, а в Ящові зберігся давній аріанський храм (XVI століття). У Завєпшицях є великий зруйнований замково-двірцевий комплекс з мальовничим парком (XVII-XIX). Найцікавіші двірцеві і палацові комплекси з парками збереглися у Ящові, Мілейові, Кіянах, Ленчні, Лисолаях і Ланцюхові. У надвєпшанських селах збереглися також багато пам’яток давнього сільського будівництва.

Територією буферної зони Парку пролягає червоний туристичний шлях, дві дидактичні стежки і великодистанційний велосипедний шлях з Любліна до Волі Угруської. Відрізок річки Вєпш у межах Парку є популярним каяковим шляхом, який високо цінують водні екстремали.

Повернення до списку парків

Ландшафтний паркЛенчинське Поозеря

Ландшафтний парк „Ленчинське Поозеря” створено у 1990 році в західній частині Ленчинсько-Влодавського Поозер’я і та на частині Парчевської рівнини. Він складається з двох частин, об’єднаних спільною буферною зоною. На сході межує з Поліським національним парком і його буферною зоною. Попри здійснення у минулому численних меліоративних заходів і видобуток кам’яного вугілля у районі Люблінського вугільного басейну, територія Парку є одним із найцінніших природних теренів Любельського воєводства.

Ленчинсько-Влодавське Поозер’я – єдине поозер’я у Польщі, яке не зазнало впливу останнього зледеніння. Південна частина Парку відзначається рівнинним рельєфом, урізноманітненим лише крейдовими підвищеннями, карстовими лійками, залишками кінцевих морен та поодинокими дюнами. Найхарактернішими для цього анклаву є озера з прилеглими до них верховими й перехідними торфовищами та ставки. Озера відрізняються одне від одного чистотою вод, формою, ступенем евтрофікації, видовим складом рослин. На торфовищах поширені рідкісні види рослин: береза низька, верба лапландська, щитолисник звичайний, шолудивник королівський, коручка болотна, зозульки травневі і багато інших. Особливої уваги серед представників фауни заслуговує поширення тут болотної європейської черепахи.

Стави, озера і торфовища є місцями проживання водоплавних і коловодних птахів: пірникоза сірощока, бугай, грицик великий. Понад берегами водойм гніздується ремез, який будує характерне гніздо у вигляді кулі, використовуючи гілки верб і тополь. Натомість зарості очерету часто є місцем гніздування для луня очеретяного. З метою збереження притаманної для цієї частини Парку природи створено флористичний і торфовищний резерват „Озеро Бжезічно”, де охороні підлягає дистрофне озеро з оточуючою його торфовищною сплавиною. Орнітологічною цікавинкою є гніздування чепури великої (чаплі великої білої) над озером Митиче у південно-західній частині буферної зони Парку.

Північна частина Парку має відмінний, виразно лісовий характер. Вона охоплює значний фрагмент компактного комплексу Парчевських лісів. Ці ліси складаються з різновікової мозаїки лісових угруповань, де переважають соснові бори – дубові ліси і значно меншою мірою – заплавні ліси та вільшаники. У підліску Парчевських лісів є багато рідкісних видів рослин: гвоздика піскова, смілка литовська, орлики звичайні, сон розкритий, зимолюбка зонтична, наперстянка великоквіткова, плющ звичайний, косарики черепичасті, любка дволиста та інші. У Парчевських лісах проживає найбільша сова Польщі – пугач звичайний і найбільший яструбоподібний – орлан-білохвіст. Окрім того, тут можемо зустріти підорлика малого і лелеку чорного. Усі згадані види птахів перебувають під спеціальною зональною охороною. Серед ссавців заслуговує на увагу популяція вовків, які постійно проживають у Парчевських лісах.

Найцікавіші пам’ятки розташовані у буферній зоні Парку. У Любельському Острові, заснованому Яном Тенчинським у 1548 році, зберігся костел другої половини XVIII століття, збудований у пізньобароковому стилі за проектом Павла Фонтани. Цікаві об’єкти знаходяться у місцевості Дратув: православна церква у російському стилі з кінця ХІХ століття, дерев'яна плебаня (будинок свіщенника), військовий цвинтар І-ї світової війни і пам'ятник міжвоєнного періоду на честь здобуття Польщею незалежності. В Острові, Буйках, Єдланці, Красному і  кількох інших селах збереглися дерев’яні сільські хати, а біля них подекуди, щоразу рідше – криничні журавлі.

Озера Пясечно, Красне, Лукче і Загленбоче є популярними рекреаційними місцями для жителів Любельщини. Понад ними без проблем можна знайти нічліг у численних квартирах чи базах відпочинку. Озера сприяють заняттям водними видами спорту (безмоторними). Околиці цікаві й для піших туристів, а передусім – для велосипедистів. Територією Парку пролягають піші і велосипедні туристичні шляхи, кількість і популярність останніх щоразу зростає.

Повернення до списку парків

Козловєцький ландшафтний парк

Козловєцький ландшафтний парк створено 1990 року з метою збереження найбільшого лісового комплексу в околицях Любліна. Це типовий лісовий Парк. До нього увійшли компактні комплекси Козловєцьких лісів – дуже цінних через значну диференціацію деревостану і наявність наближених до природних фрагментів.

На території Парку можемо побачити сосново-дубові ліси, періодично підтоплювані ліси, порослі вологими і болотним борами, та невеликі площі вільхи і вербово-тополевих заплавних лісів, які ростуть на берегах річок Мініни і Кривої. Найціннішими вважають міцні дубові деревостани з переважанням дуба скельного. Особливо вражаючі дуби знаходяться під охороною у резерваті „Козє Гури”. Окрім того, на території Парку є галявини, стави, болітця і невеликі лісові і рільничі поселення.

Серед представників флори Козловєцького ландшафтного парку особливої уваги варті такі види як вужачка звичайна, вовчі ягоди звичайні, лілія лісова, орлики звичайні, зозулині сльози яйцеподібні, любка дволиста, гніздівка звичайна і плющ звичайний. На нечисленних фрагментах високих і перехідних торфовищ поширені: багно звичайне, плаун колючий, андромеда багатолиста, зозульки м'ясо-червоні і травневі, коручка болотна.

Наявність у Парку старих дуплистих дерев і нагульних ставів свідчить про те, що тваринний світ цих теренів дуже різноманітний. Тут проживають численні види птахів, які виводять потомство у дуплах: дятел чорний, дятел середній, одуд, мухоловка білошия і мухоловка строката. Цікавим фактом є майже дворазове збільшення чисельності у Козловєцьких лісах, порівняно з 90-ми роками ХХ століття, сови сірої – найчисельнішого виду сов у Польщі. Найімовірнішою причиною зростання популяції цієї сови є збільшення віку деревостану і залишення старих дуплистих дерев. На території Парку проживають лелека чорний і орлан-білохвіст – види, які через малу чисельність охоплені зональною охороною. Часто можна спостерігати за кружлянням над лісами і луками канюка звичайного – найпоширенішого хижого птаха Європи. На лісових ставах і ставах у буферній зоні в Самоклєнсках можемо побачити таких водоплавних і коловодних птахів як пірникоза чорношия, гуска сіра, а також почути характерні голоси пастушків.

Козловєцькі ліси є місцем проживання оленів, косуль, кабанів і ланей.  Останніх привезли до Парку у 1962 році. Лані не є нашим місцевим видом – у природі проживають в Малій Азії, а у Польщу були завезені як дичина (мисливська фауна). У дуже вологих лісах можна зустріти лосів – найбільших представників родини оленевих.

У долині Мініни знайдено дуже малу популяцію болотної європейської черепахи – єдиної черепахи, яка проживає у дикій природі на території нашої країни. У Польщі є лише чотири місця, де задокументовано більшу кількість цієї рептилії. Її голова і шия, вкриті жовтими плямами, схожі на ряску малу, поширену на ставах і лучних водоймах, завдяки чому ця черепаха добре зливається з оточенням і її важко помітити здалеку.

У буферній зоні Парку знаходиться одна із найцінніших культурних пам’яток – пізньобароковий палацово-парковий ансамбль у Козлувці з чудовим палацом, садом, театром, возовнею і стайнями.

Палац у Козлувці збудовано Якубом Фонтане у першій половині XVIII століття. Палацовий комплекс оточений красивим парком з багатьма екземплярами старих дерев, кілька з яких визнано пам'ятками природи. Як надзвичайно цінній історичній, науковій та архітектурній пам'ятці, яка має велике значення для історії Польщі, цьому комплексу розпорядженням Президента Польщі надано офіційний статус історичної пам'ятки. Інші цікаві двірцево-паркові ансамблі першої половини ХІХ століття знаходяться у Красєнінє, Насутові і Самокленсках. Заслуговує на увагу і стара дерев’яна забудова у селах Домбрувка, Камьонка, Новий Став і Новодвур. Варто оглянути мисливський будиночок у Старим Тартаку; а також розташований поруч пам’ятний дуб черешчатий і пам'ятник січневим повстанцям, який знаходиться на місці бою.

Козловєцький ландшафтний парк є популярним місцем велосипедних прогулянок для мешканців Любліна і Любартова. Велосипедному туризму сприяє густа мережа велосипедних шляхів і асфальтованих доріг, де заборонено автомобільний рух. Лісові стави уподобали собі рибалки. Восени Козловєцькі ліси є ідеальним місцем для збору грибів.

Повернення до списку парків

Казімєжський ландшафтний парк

Казімєжський ландшафтний парк є найстаршим ландшафтним парком у Любельському воєводстві. Його створено у 1979 році для охорони виняткових природних, культурних і ландшафтних цінностей околиць Казімєжа, Наленчова і Пулав. Створення ландшафтного Парку стало вінцем багаторічних старань науковців і ландшафтознавців.

Надзвичайно цікавою є геологічна будова Парку. Його основу творять вапнякові скелі, які утворилися в теплому, неглибокому морі крейдового періоду. Мертві морські тварини, які падали на дно, зазнавали перетворення. Свідчення життя того періоду ми й досі знаходимо у гірничих розробках (каменоломнях і кар’єрах) на території Парку у вигляді збережених частинок організмів або їхніх слідів. На ландшафт Парку також вплинули зледеніння, а передусім велика кількість принесеного вітрами лесового пилу, потужність покривних відкладів якого подекуди сягає понад 30 метрів. Найподатливіші до розмиву лесові ділянки пронизані безліччю ярів.

На території Наленчовської височини, тобто, на лесовій, позбавленій великих лісових комплексів, частині Парку, процес зміни ландшафту триває й досі і є однією з найхарактерніших для неї особливостей. Мережа ярів у західній частині височини досягла рекордної густоти – 11 км/км2. Найатракційнішими ерозійними формами є глибокі, стрімкі яри і антропогенні форми – канави, які утворилися через поступове врізання грунтових доріг. Територія Белжицької рівнини є дуже монотонною, а ландшафт оживляють лише піщані дюни, часто зарослі сосновими деревостанами. Найпомітнішим елементом ландшафту є крутий схил тектонічного походження висотою понад 90 м. З нього відкриваються широкі панорами на повністю плоску Ходельську котловину. Особливу ландшафтну цінність має Малопольська долина прориву Вісли. На лінії Подгуж  – Яновець долина Вісли переходить у стрімкий „каньйон” шириною понад 1 км. Правий лесовий берег долини сягає висоти до 90 м над рівнем річки, лівий безлесовий берег є нижчим, але також стрімким. На цьому відрізку Вісла зберегла характер великої, дикої річки.

З огляду на досить значну розмаїтість території, у Казімєжському ландшафтному парку поширена різноманітна рослинність: водна, приводна, торфовищна, лучна, лісова, трав’яна і синантропна. Головні флористичні елементи Парку пов'язані з теплолюбною рослинністю вапнякових та лесових схилів у долині Вісли і Бистрої, які входять до складу ксеротермічних трав. Тут можна зустріти багато рідкісних рослин і рослин, які перебувають під охороною, таких як: вишня степова, жимолость запашна, ломиніс виноградолистий, бирючина звичайна, вовчі ягоди звичайні, айстра степова, зозулині черевички справжні, анемона лісова, горицвіт весняний, ковила волосиста, тирлич хрещатий, козелець пурпурний, льон жовтий, оман жорстковолосистий, півники безлисті.

Ксеротермічні луки – це ідеальне місце розмноження для багатьох комах. Метелик синявець оріон і два види клопів є зареєстрованими ендеміками цієї території, які проживають лише в околицях Казімєжа. Натомість дика долина Вісли, а передусім піщані коси і острови, є ідеальними місцями для гніздування птахів.

Особливо атракційним місцем для спостереження за птахами є долина Вісли. Тут можна спостерігати у т.ч. за такими видами як: крячок річковий і малий, пісочник малий і великий, мартин сизий, мартин звичайний, мартин середземноморський і мартин жовтоногий. Цікаво, що у резерваті „Кровя Виспа” (“Коров’ячий острів”) біля Мєцмєжа, задокументовано гніздування кулика-сороки. Це рідкісний лучний птах, який проживає головно на берегах.

З метою збереження особливих фауністичних, ландшафтних, геологічних і флористичних цінностей у Парку було утворено 3 резервати: „Кровя Виспа”, „Скарпа Добрска”, „Ленг на Кенпі”.

Казімєжський ландшафтний парк приваблює також унікальними культурними об'єктами. Центральну частину Парку займає містечко Казімєж Дольний – разом з довколишнім ландшафтом його визнано історичним комплексом (ансамблем) міжнародного значення та історичною пам'яткою Польщі. Найціннішими казімєжськими пам’ятками є: чудово вписані у ландшафт руїни замку Казімєжа (Казимира) Великого, парафіяльний костел XVI століття, монастирський комплекс оо. францисканців-реформаторів ІІ половини XVII століття, ренесансові кам’яниці Целеюв і Пшибилув, а також декілька зерносховищ XVI-XVII століття. Окрім Казімєжа на увагу заслуговують: замок Фірлеїв (XVI століття) та історична міська забудова з чотиристороннім ринком і костелом в Яновці, бароково-класичний (XVIII століття) костел в Гужі Пулавській, пізньобароковий палац Малаховських у Наленчові, XVIII i XIX-столітній комплекс санаторіїв у Наленчові, палацово-паркові ансамблі в Целейові, Кемблі, Чеславіцях, палайцово-паркові комплекси у Вилонгах, Джевцях, Карчмісках і Антополі, а також пам'ятки сільського дерев’яного будівництва у Менчмєжу і Рогові та скансен в Яновці.

Казімєж Дольний впродовж багатьох років поспіль залишається одним із  найкрасивіших і найпопулярніших місць у Польщі. Надмірна кількість туристів у містечку, особливо влітку, може бути обтяжливою. Тоді варто скористатися з дуже добре розвиненої туристичної інфраструктури, такої як піші і велосипедні шляхи та прогулянкові стежки. За допомогою цих шляхів і стежок ми можемо дістатися до найчарівніших куточків надзвичайного Казімєжського ландшафтного парку.

 

Повернення до списку парків

Вжеловєцький ландшафтний парк

Вжеловєцький ландшафтний парк створено 1990 року у центрально-західній частині Любельської височини. Ця територія має винятково розмаїтий рельєф, який формують круті схили долини Вісли і численні вражаючі лесові яри, сухі долини, безстічні западини карстового або суфозійного походження, а також піщані дюни та денудаційні рівнини.

Важливим елементом ландшафту Парку є давня каменоломня, розташована на південь від села Пьотравін, де відслонюється один з найбільших і найкрасивіших у Європі геологічний профіль, демонструючи багаті на скам'янілості карбонатні породи верхньокрейдового віку. Це також і відомий оглядовий пункт на широку панораму долини річки і її здичавіле русло з піщаними наносами – островами. На одному з островів Вісли, біля Калішан, щороку відбуваються орнітологічні табори, ціллю яких є дослідження міграційних шляхів птахів вздовж долини Вісли в осінній період.  

Майже 40% площі парку займають ліси зі значною часткою старих дерев, які мають дуже близький до природного характер. Більші лісові комплекси поширені вздовж долини  Вжеловєцького потоку, який протікає центральною частиною Парку. В околицях Ключковіц, Францішкова і у південній частині Парку можна зустріти багатовидові мішані бори з переважанням сосни і дуба, а також груди з переважанням граба і дуба.

У ландшафті Парку домінують сади і фруктові плантації. Садівникам і фермерам у цих місцевостях сприяють родючі ґрунти і винятково м'який клімат. Надзвичайно чарівно сади виглядають навесні під час цвітіння.

Сонячні сторони ярів і схили Вісли є місцями зростання цікавих теплолюбних і степових рослинних угруповань. Особливий інтерес викликає одне з таких угруповань, розташоване на схилі в околицях Калішан.

До найцікавіших видів рослин у межах Парку належать: гірські види – аконіт строкатий, аконіт молдавський, багаторядник шипуватий, чемериця Лобелієва і кремена біла; лісові рослини – вовчі ягоди звичайні, лілія лісова, волжанка дводомна, плющ звичайний, барвінок малий, наперстянка великоквіткова, чаполоч пахуча, любка дволиста і гніздівка звичайна; степові види – вишня степова, горицвіт весняний, оман, льон жовтий, клопогон європейський і ломиніс прямий, а також пісколюбний вид – гвоздика піскова.

Серед фауни ксеротермічних лук можна натрапити на винятково рідкісні види безхребетних, досі слабо досліджені. До найцікавіших видів лісових тварин належать вовчок горішковий, борсук і ласка. Водні птахи, які гніздяться на ставах в Клучковіцах, представлені пірникозою сірощокою і курочкою водяною. На сільськогосподарських угіддях можна почути усе рідкіснішу в Польщі перепілку. На території Парку зараз немає резерватів природи, але заплановано створення двох лісо-ландшафтних резерватів з метою збереження найгустіше порізаних ярами територій, порослих грудами. Найцінніші дендрологічні зразки у палацовому парку в Клучковіцах і група старих дубів у Вшеловці перебувають під охороною як пам’ятки природи.

Вжеловєцький ландшафтний парк має значні культурні цінності. До найцінніших пам’яток належать: готичний костел у Пьотравіні з XV століття, пов’язаний з відомою легендою повсталого з могили Петра (Пьотравіна) Стшемєньчика; бароковий костел і монастир бернардинів в Йозефові з XVIII століття; XVIII-вічний костел у Вжеловці; палацово-паркові комплекси – в Клучковіцах з XIX століття і в Йозефові з початку XX століття; двірцевий парк в Камєні з красивими старими деревами. У селах на території Парку збереглися ще багато пам’яток народного дерев’яного зодчества, наприклад, у Ключковіцах і Вжеловці.

Парком пролягає промаркований блакитний туристичний шлях на відрізку Камєнь – Пьотравін – Юзефув. У буферній зоні, біля Хрусліни, прокладена дидактична стежка „Злота Гура” (4 км). Також Парком пролягає ознакований шлях з Казімєжа Дольного до Красьніка і локальний велосипедний шлях з Пьотравіна до Скшиніц. Вісла є атракційним водним шляхом на відрізку, який знаходиться біля Парку.

Повернення до списку парків

Краснобродський ландшафтний парк

Краснобродський ландшафтний парк, створений 1988 року, охоплює систему найвищих узвиш Середнього Розточчя, які здіймаються на висоту понад 350 м над рівнем моря, і фрагмент долини верхнього Вєпша. На північному заході Парк межує з буферною зоною Розточанського національного парку, натомість, буферна зона самого Парку на півдні стикається з Ландшафтним парком Пущі Сольської.

Найбільшою річкою Парку є Вєпш (Вепр) з досить низьким рівнем води. Річка доповнюється мальовничими джерелами на схилах долини. Наймальовничіші джерела з найвищим дебітом – у Гутках, Гусінах і при Каплиці „На Воді” – перебувають під охороною як пам’ятки природи. У водах Вєпша, окрім численних видів риб, можна зустріти і раків.

Про давню геологічну активність на території Краснобродського ландшафтного парку свідчить надзвичайно мальовничий і розмаїтий ландшафт. Характерними є гірські відслонення у формі останців на вершинах розточанських горбів. Найбільші скельні комплекси знаходяться на горі Вапєльня (387 м над рівнем  моря) – найвищій вершині Середнього Розточчя – та на горі Камєнь (348 м над рівнем моря).

У долині Вєпша можемо натрапити на піщані параболічні дюни, висотою до 20 м і довжиною до 1,5 км. Іншими цікавими формами рельєфу Парку є сухі долини, які утворюють дві системи: одна з них знаходиться в околицх Красноброду і пов'язана з долиною Вєпша, а друга розташована у південно-західній частині Парку і пов'язана з долиною верхнього Сопоту. Окрім того, на вкритих лесовими товщами теренах утворилися глибокі яри. Вони знаходяться в околицях села Зєльоне.

Понад 60% поверхні Парку вкрита лісами. Незважаючи на понад столітню історію ведення лісового господарства, у багатьох місцях вони зберегли характер пралісу. Домінуючим угрупованням є свіжий бір, в якому головною лісоутворюючою породою є сосна. З ними межують ялицеві бори і карпатські бучини. Також тут можна натрапити на заплавні ліси, груди, а також цінні торфовища і угруповання ксеротермічних рослин. Найцінніші лісові угруповання перебувають під охороною резерватів природи „Святий Рох” і „Заросле”.

Рослинний покрив Парку містить елементи, притаманні флорі Розточчя, яка характеризується наявністю гірських і ксеротермічних видів. До рідкісних гірських рослин, серед інших, належать: баранець звичайний, блехнум колосистий, щитник розпростертий і австрійський, зубниця залозиста. Найцікавішими ксеротермічними рослинами є такі види як тирлич війчастий, шавлія залозиста (клейка) i самосил гайовий. Привертає увагу угруповання вапнолюбних папоротей – аспленій волосовидний i аспленій муровий. Рідкісні види є і серед рослин торфовищ. До них належать: береза низька, верба чорнична, плаунець заплавний і осока тонкокореневищна. Серед інших, ще рідкісніших видів, варто відзначити ліннею північну, підсніжник звичайний і кілька видів зозулинців.

Фауністичне різноманіття Парку досліджене слабо. З лісових копитних ссавців тут поширені олень благородний, сарна i кабан дикий. Хижими ссавцями є борсук, горностай, єнот, куниця лісова, куниця кам'яна, ласка i тхір лісовий. Тут задокументовано гніздування таких рідкісних видів птахів як підорлик малий, лелека чорний i плиска гірська.

Цінні пам’ятки у межах Парку зосереджені у Красноброді (Краснобруді) і його околицях. У частині тієї місцевості, названої Підзамком, здіймається оточений великим муром палац Лещинських з XVII століття, розбудований у ХІХ столітті.

Окрім того, у Подкляштожі знаходиться бароковий костел (XVI століття) з чудотворним образом Матері Божої і Кальварія Краснобродска, домініканський костел з парафіяльним музеєм, а також комплекс барокових капличок – у тому числі й дерев'яна капличка над чудотворним культовим джерелом. Надзвичайно цікавою є капличка Святого Роха у мальовничій Долині Святого Роха, збудована у закопанському стилі.

Туристичний рух на території Парку сконцентрований головно навколо Красноброду – відпочинковій і багатій на джерела місцевості. Тут знаходяться санаторій, кільканадцять курортів, низка пансіонів і приватних квартир, кемпінги, молодіжні притулки, центр кінного туризму і лижна траса зі з'їздом на Хелмовій Гурі. Влітку популярним місцем занять водним спортом є водосховище у Красноброді. Територією Парку пролягають промарковані піші і велосипедні туристичні шляхи, а також прогулянкові стежки.

Повернення до списку парків

Щебжешинський ландшафтний парк

Створений 1991 року Щебжешинський ландшафтний парк є винятково мальовничою частиною Західного Розточчя. Характерною ознакою цієї території є численні лесові яри, які урізноманітнюють ландшафт хвилястих полів і лісових масивів. Середня густота ярів на території Парку становить 3 км/км2. Мережа ярів між Щебжешином і Вивлочкою називається „Пєкєлко” і належить до найбільших та наймальовничіших у Польщі. Схили цих ярів сягають до кількох метрів висоти, натомість ширина дна коливається від кількадесят сантиметрів до 20 метрів. Лабіринти ярів простягаються на кілометри і захоплюють своєю красою.

Найціннішими лісовими угрупованнями є бучина карпатська, яка росте на схилах  горбистих пасом і глибоких ярів, та ялиновий бір, поширений у нижніх частинах схилів і пониженнях між горбистими пасмами. Сонячні схили пагорбів і ярів вкриті угрупованнями ксеротермічної рослинності. Найбільші їх масиви трапляються в околицях Заклодзя, Кавенчинки і на південний захід від Щебжешина. Дуже цікавим є верхове торфовище на Багні Таланди, поросле сосною сланкою (кедровим сланцем) і березою пухнастою.  

На території Парку у великих кількостях  ростуть теплолюбні рослини, серед яких є багато рідкісних видів: зіновать руська, чернець європейський, анемона лісова, медунка м'яка, дзвіночки сибірські, рутвиця мала, льонолисник льонолистий, шавлія лучна, ломиніс прямий, конюшина гірська i куцоніжка пірчаста. До цієї ж групи належать такі гірські види як багаторядник шипуватий, багаторядник Брауна, аспленій волосоподібний, чистець гірський, зубниця залозиста i шавлія залозиста (клейка). Зірочник лісовий, жовтець кашубський, підмаренник запашний, ожика волосиста i зіновать біла – це лише деякі приклади цікавих лісових рослин Щебжешинського ландшафтного парку. Серед рослин торфовищ поширені верба чорнична, андромеда ряснолиста, ринхоспора біла і бура, росичка круглолиста i пухівка піхвова.

Домінуючими видами орнітофауни на території Парку є: яструб великий, яструб малий, крук, снігур, трав’янка i золотомушка. Тут також можна зустріти найбільшого дятла Польщі – дятла чорного, а з-поміж інших птахів, які живуть в дуплах, – голуба-синяка і мухоловку строкату. Мешканцями перезволожених лук з екстенсивним використанням є коловодник звичайний, грицик великий та баранець звичайний (бекас). Яскравими представниками нічних птахів Парку є сови – сова сіра і сипуха.

Цікавою групою безхребетних, які живуть в околицях Щебжешина, є ківсяки, особливо їх гірські види. У межах Парку немає резерватів природи, зате є пам’ятки природи, найцікавішими з яких є кількасотлітня липа у Шперувці і джерела у долині Пору в Запожу.

Найцінніший історичний комплекс знаходиться у Щебжешині та його околицях. Тут збереглися середньовічна міська планувальна структура, руїни замку XVI століття, комплекс цінних XVI-вічних сакральних об’єктів – парафіяльний костел, костел і монастир оо. домініканців, православна церква і синагога, кілька десятків житлових будинків XVIII i XIX століть і великий палацовий комплекс резиденції Замойських з величезним парком у Клеменсові. У Радечниці зберігся історичний XVII-вічний костел і монастир оо. бернардинів, який є духовним центром святого Антонія і місцем паломництва. У місцевості Сонсядки знаходиться городище, яке є залишком одного з давніх Червенських городів (міст). Заслуговують уваги також дерев’яні розточанські хати початку XX століття, найбільше яких збереглися у Ліповці. Цінний історичний комплекс знаходиться у Звєжинці, розташованому на межі Парку. Тут збереглися давня планувальна структура XVI століття, бароковий „Костьолек на воді” (XVIII століття) та комплекс будівель колишнього управління Замойської ординації (XVIII – XIX століття).

Територією Парку пролягають піші туристичні шляхи та Центральний велосипедний шлях Розточчя.

Повернення до списку парків

Ландшафтний парк Пущі Сольської

Ландшафтний парк Пущі Сольської, створений у 1988 році, займає південно-західні узвишшя крайової частини Середнього Розточчя і фрагмент Білгородської рівнини, іменований також Пущанською рівниною.

Ліси, як домінуючий елемент Парку, займають понад 85% його площі. Переважаючим типом лісу є свіжі соснові бори.

Дуже помітною геологічною особливістю Парку є структурні уступи тектонічного походження, які утворилися ще під час формування Карпат. Особливо виразно їх можна побачити у вигляді мальовничих невеликих водоспадів на річках Танев і Сопот. Вони мають місцеву назву “шуми”, “шипоти” або “сопоти”. Навколо річок з виходами скельних порід (порогами) було створено ландшафтні резервати „Чартове полє” (Чортове поле) i „Над Таневом”. На території Парку (підкарпатська частина) знаходиться також лісовий резерват „Буковий ліс”, створений з метою збереження типового для Розточчя буково-ялицевого лісу.

Рослинний покрив Пущі Сольської різноманітний і надзвичайно захопливий. Серед найцікавіших рослин, охоплених охороною, варто відзначити такі види: цибуля ведмежа, голокупник Робертів, п’ять видів плауноподібних, тирлич вузьколистий, три види росичок, багно звичайне, півники сибірські, лілія лісова, кілька видів зозулинця, осока тонкокореневищна i багнова, глечики жовті (латання жовте) i чаполоч пахуча.

Багатою є і фауна цих теренів. У холодних і чистих водах потоків Парку водяться два цінні, у т.ч. для рибалок, види риб – пструг струмковий (форель струмкова) i харіус європейський. Верхів’я потоків отримали назву „край пструга і харіуса”. З-поміж орнітофауни на території Парку представлені види, які є рідкісними у всьому світі – чернь білоока i деркач. До найхарактерніших і одночасно найцінніших видів лісових птахів належить більшість яструбоподібних: осоїд, орлан-білохвіст, яструб великий, яструб малий, канюк звичайний, підорлик малий, орябок (рябчик), глухар, тетерук, журавель сірий та дятли – сивий, зелений, чорний. Особливої уваги заслуговує наявність змієїда, якого можна часто побачити у районі Пущі Сольської. Це вимираючий вид – на Любельщині чисельність особин складає лише 3–4 пари. З водоплавних і коловодних видів птахів варто відмітити більшість видів пірникозових, бугая, бугайчика, усіх лучних пастушкових. Серед ссавців треба відзначити таких як 4 види сункусів, 7 видів рукокрилих (лиликоподібних), їжакові, кріт, ласка, горностай, вивірка звичайна, хом’як звичайний, вовчок сірий, ліскулька, жолудниця європейська, бобер європейський, вовк, рись, дикий кабан (вепр), лось, олень, сарна. Щоразу частіші зустрічі з риссю означають, що вона почала відновлювати свою популяцію, завдяки чому відновиться природний селекціонер популяції сарни. Зараз Пуща Сольська є місцем гніздування птахів міжнародного значення у рамках програми Natura 2000.

На території Парку знаходиться 5 пам’яток живої природи – поодинокі дерева і групи дерев, та 2 пам’ятки неживої природи – витоки річки Єлень і водоспад на Єлені.

Найцікавішими історичними й культурними об’єктами, розташованими на території Парку та в його околицях, є: костел, синагога i кладовище в Йозефуві, модриновий костел i „Каплиця на воді” в Гуречку Костельному, руїни папірні у резерваті „Чартове поле”, палац Лосюв у Наролі (на території Підкарпатського воєводства).

Ландшафтний парк Пущі Сольської охоче відвідують туристи. Відправним пунктом для туристичних подорожей є популярні відпочинкові місцевості: Сусєц, Йозефув і Нароль.

Через Парк пролягає низка піших і велосипедних шляхів – Юзефув навіть рекламується як „Велосипедна столиця Польщі”. На території Парку прокладено також і природничі стежки.

Повернення до списку парків

Південнорозточанський ландшафтний парк

Південнорозточанський ландшафтний парк розташований біля кордону з Україною, на межі Любельського і Підкарпатського воєводств. Підкарпатській частині Парку заповідний статус надали у 1989 році, а любельській – у 1991.

Парк займає усю польську частину Південного Розточчя (інша назва – Східне Розточчя) з найвищими на польському Розточчі вершинами Великого Дзялу і Кронглего Горая (Круглого Горая), які сягають висоти 390 м над рівнем моря. Рельєф цієї території дуже розмаїтий. Підвищення характеризуються приплюснутими вершинами і стрімкими схилами, порізаними численними сухими долинами, ярами і балками.

Приблизно 67% площі Парку вкриті лісами. Горбисті пасма і схили вищих піднять зайняті характерними для Розточчя угрупованнями карпатської бучини. У цій бучині можна натрапити багато рідкісних гірських рослин, таких як цибуля ведмежа, зубниця залозиста, вероніка гірська, скополія карніолійська чи щебранець звичайний. Решта лісів – це переважно вторинні соснові бори. Позаростали місця колишніх полів і виселених українських сіл.

Тваринний світ Парку дуже багатий. У Південнорозточанського ландшафтного парку можна зустріти такі види орнітофауни як підорлик малий, сова довгохвоста, лелека чорний, перепілка, одуд. З великих ссавців тут водяться лось, олень, дикий кабан i сарна. З хижих ссавців варто відзначити вовка і рись. Вартим уваги є поширення кількох рідкісних видів комах, наприклад: богомол, мінливець великий, вусач-Розалія альпійська та теплолюбні види мурах.

Унікальною геологічною рисою Парку, а водночас природничою і туристичною атракцією, є скам’янілі дерева в околицях села Сєдліска. Це скам’янілості, які утворилися у міоцені, насичені кремнеземом і зберегли форму та структуру фрагментів дерев з добре вираженою корою і чіткими шарами. Це найбільше у Польщі скупчення решток такого типу. Цікавими є також відслонення вапнякових скель. Найдивовижнішими є „Дябельський камінь” під Даханами та „Святиня Сонця” або скупчення мальовничих валунів біля Новін Горинецьких.

У межах Парку збереглися цікаві пам’ятки. Найпривабливішими з них є дерев’яні греко-католицькі церкви. Ці терени були заселені українцями до 1947 року, які, у рамках горезвісної післявоєнної операції „Вісла”, яких переселили на так звані „Відновлені землі”. Найкрасивіші дерев’яні церкви знаходяться у Гербенному, Прусі i Волі Вєлькєй. У Верхраці і Сєдлісках є також цікава мурована церква у російсько-візантійському стилі. Іншою пам’яткою про давніх мешканців цих земель є кам’яні бруснєнські хрести (назва походить від каменярського осередка в Брусні). Встановлені колись у селах, нині вони часто є єдиною пам’яткою про неіснуючі вже кількадесят років поселеннях. Гідними уваги є й залишки радянських укріплень ІІ світової війни: бункери і бетонні протитанкові бар’єри, які називаються „Лінія Молотова”.

Південнорозточанський ландшафтний парк – це омріяне місце для пішого і велосипедного кваліфікованого туризму. Однак, його територія є дикою і безлюдною, тому завжди потрібно пам’ятати про карту, компас та інше відповідне спорядження. Розточанські ландшафти подарують вам досить виснажливу мандрівку. Підмогою у мандрівці можуть стати промарковані піші та велосипедні шляхи (наприклад, фрагмент польської частини Центрального велосипедного шляху Розточчя), а також прокладені дидактичні стежки.

Повернення до списку парків

Ландшафтний паркЯновські ліси

Яновські ліси, які займають середню і центральну частину Пущі Сольської, є одним з найбільших лісових комплексів Польщі з унікальними природними і ландшафтними властивостями. Для збереження і підтримки цих влативостей у 1984 році було створено Ландшафтний паркЯновські ліси. Парк є важливим елементом зони заповідного ландшафту, який охоплює Сольську та Сандомирську Пущі, а також долини Сяну та Вісли.

Ландшафтний парк „Яновські ліси” – це територія площею майже 40 тисяч гектарів. Величина цих, місцями недоступних, лісів зі збереженим багатовіковим деревостаном свідчить про їхню велику природну вартість. Головним видом є сосна з фрагментами ялинових лісів. Серед різних умов росту лісу, від сухих до болотних борів, є фрагменти лісу пущанського характеру.

Лісовий ландшафт урізноманітнюють долини рік, дюнні вали, які утворюють високі пасма, комплекси ставів, озер, боліт і лісових торфовищ. На цих теренах зареєстровано понад 130 рідкісних у Польщі рослин, 30 з яких перебувають під охороною. Особливо важливим є комплекс водної і заплавної (плавневої) рослинності.

Яновські ліси рясніють природними, мало зміненими оселищами, що пояснює надзвичайно багату фауну цього району. Серед 130 видів птахів багато рідкісних, наприклад: скопа, підорлик великий, підорлик малий, орлан-білохвіст, лелека чорний, журавель сірий. Заслуговує уваги й глухар, який проживає в Яновських лісах, – вид перебуває на межі вимирання і знаходиться під зональною охороною. Чудові умови для існування знаходять у лісовому середовищі вовки, лосі, олені, дикі кабани (вепри) та багато інших.

У межах Ландшафтного парку створено шість резерватів, де під охороною перебувають найцінніші і рідкісні рослинні угруповання, деревостани, місця гніздування птахів і середовища існування тварин.

Поблизу одного з пущанських сіл Шклярня створено популяцію білгорайського коня. Ці коні, будучи потомками тарпанів, за прикладом своїх предків цілий рік перебувають на відкритому просторі, а підгодовують їх лише взимку. Кілька коней відібрано зі стада для рекреаційних цілей. Їхня лагідна вдача, невеликий ріст і приязне ставлення до людей дають можливість використовувати їх для гіпотерапії.

На території Ландшафтного парку „Яновські Ліси” розташовані села і лісові хутори, де можна зустріти приклади давньої дерев’яної житлової забудови, старі каплички і традиційні придорожні кладовища. Історія цього краю з відносно невеликою кількістю населення, надзвичайно багата і бурхлива.

Ліси були місцем переховування і битв багатьох повстанських і партизанських загонів. Варто згадати битву на Поритовому Взгужі, яка відбулася 14 червня 1944 року. У лісових нетрях зіткнулися німецьке військо з польськими і радянськими партизанами. Цю битву вважають найбільшою партизанською битвою на землях Польщі. Пам’ятками трагічних воєнних років, які залишили свій слід на яновських землях, є пам’ятники і військові могили на місцях битв і сутичок, а також заростаючі місця колишніх укріплень у лісах.

Прекрасні ландшафти та природні умови Яновських лісів зробили ці терени надзвичайно привабливими для пішого, велосипедного, природничого туризму, а взимку – для бігових та слаломних лижництва. Для туристів і відпочиваючих облаштовані численні піші та велосипедні шляхи, дидактичні стежки і мала туристична інфраструктура: навіси, місця зупинок i лісові паркінги. Пущанська річка Букова є привабливим шляхом для подорожей на каяках.

Повернення до списку парків

Ландшафтний парк „Подляський пшелом Бугу”

Ландшафтний парк „Подляський пшелом Бугу” (“Підляська долина прориву Бугу”) створено 1994 року з метою збереження у природному стані найцінніших з природничого, ландшафтного і культурного погляду фрагментів лівобережної долини Бугу. Парк розташований на землях Любельського і Мазовєцкого воєводств і охоплює фрагмент долини Бугу від річки Точної до устя річки Кшни у місцевості Неплє. Максимальна протяжність Парку становить майже 65 км, ширина на півночі досягає 6 км, а на півдні – 3-5 км.

Головною ландшафтною і природною рисою Парку є меандруюча річка Буг. Долина дикої і нерегульованої річки вкрита багатьма видами різноманітних оселищ. Поблизу Бугу можна побачити прибережні піщані коси і дюни, ксеротермічну трав’яну рослинність, викошені луки і цілий спектр лісових масивів, у тому числі вільшаники і заплавні ліси, а також водно-болотні угіддя. Різноманіття оселищ у Парку впливає на багатство рослинного світу. На теренах Парку зафіксовано понад 760 видів судинних рослин. До найцінніших представників флори Парку належать: лілія лісова, півники сибірські, косарики черепичасті, борідник паростковий, купальниця європейська, таволжник звичайний, орлики звичайні, плауноподібні, ліннея північна, любка дволиста i зозульки м’ясо-червоні.

Багатим є і тваринний світ, особливо орнітофауна. У Парку виявлено 141 вид птахів. Одним з найхарактерніших елементів Ландшафтного парку „Подляський пшелом Бугу” є урвисті річкові береги – важливе місце гніздування птахів, які будують гнізда у піщаних норах, таких як ластівка берегова i рибалочка. На пляжах і піщаних островах гніздуються пісочник великий i малий, набережник, крячок малий та річковий, мартин сизий. Рідкісний пісочник великий є надзвичайно захопливим птахом. Його характеризує цікаве місце укриття при загрозі молодому поколінню: коли з’являється хижак, птах відводить його якнайдалі від гнізда, удаючи хворого, а коли потрібно захищати яйця – птах вдає, що кладка знаходиться в іншому місці і заплутує хижака.

Найціннішим місцем з природничого погляду є вербово-тополеві вологі ліси. Це дуже просторе, багате кормами оселище є місцем гніздування та проживання для таких видів як кобилочка річкова, ремез, чечевиця звичайна, одуд, крутиголовка. Варто зауважити, що заплавні ліси відіграють дуже важливу протиповеневу функцію. Під час повені вони зменшують швидкість повеневої хвилі, зменшують бічну ерозію річок і кількість змитого ґрунту під час злив. Також вони є природними очисниками стоків, оскільки рослини, які тут ростуть, швидко поглинають мінералізовані забруднювачі. Іншим важливим оселищем для орнітофауни заплавних лісів долини Бугу є вологі луки, які періодично затоплюються. Цінність цих місць для птахів обумовлена ще й екстенсивним їх використанням. Тут можна зустріти головно сивкових птахів – грицика великого, чайку, коловодника звичайного i баранця звичайного, які шукають дрібних безхребетних, зондуючи дзьобом м’який ґрунт. На цих теренах також водяться чирянка велика, крячок чорний і лунь лучний. Натомість рибні стави і стариці є місцем поширення птахів родини пастушкових, які пристосовані до життя у заростях, – погонич звичайний, погонич малий, пастушок i курочка водяна. На відкритій поверхні води ми легко можемо помітити пірникозу сірощоку, лебедя-шипуна, попелюха, чернь чубату i крижня.

У великих лісових комплексах зі старовіковим деревостаном гніздується найбільша у Польщі сова – пугач звичайний, а також багато видів яструбоподібних – підорлик малий, осоїд, яструб великий, яструб малий, канюк звичайний. Окрім того, тут часто можна зустріти лелеку чорного, горіхівку, мухоловку малу, дятла чорного, дятла середнього і голуба-синяка – єдиного у Європі представника родини голубових, який гніздується в дуплах старих дерев.

Ссавців на теренах Парку представляють видра річкова, бобер та вовк, який трапляється дуже рідко. Найбільше загроженим видом плазунів є європейська болотна черепаха, яка спорадично трапляється на деяких старицях. Серед рідкісних риб з високим рівнем видової охорони, помічених у водах Бугу, зареєстровано такі види як пічкур білоперий i золотиста щипавка.

Особливо цінні природні об’єкти перебувають під охороною у семи резерватах природи, у тому числі двох орнітологічних, трьох лісових, одному ландшафтному і одному флористичному.

Найцінніші пам’ятки на території Парку зосереджені в Януві Подляському, давній резиденції луцьких і підляських єпископів. Перлинами цього поселення можна вважати: барокову колегію, комплекс єпископського замку та головний корпус семінарії. З Янувом пов’язаний визначний письменник доби просвітництва єпископ Адам Нарушевич. Цікавими пам’ятками є приміщення стаєн першої на польських землях державної заводської стайні – Стайні арабських скакунів в Януві Подляському, створеної 1817 року у фільварку Вигода.

Південне Підляшшя – це місце, де пліч-о-пліч живуть римо-католицькі поляки й уніатські чи православні русини. Давні святині східного обряду, які називаються церквами, можна відвідати у Старим Бублі, Гнойні, Кшичеві та Старим Павлові. У Пратуліні можна натрапити на святилище пам’яті полеглих за віру підляських уніатів, яких проголосив блаженними святий Ян Павло ІІ. Надзвичайно загадковим об’єктом є „кам’яна баба” у Неплах – це великий камінь у вигляді хреста і походить він щонайменше із середньовіччя.

Завдяки своїй чудовій природі, різноманітним, спокійним і чистим водоймам та чистому повітрю територія Парку є ідеальним місцем для рекреації й відпочинку для осіб, які прагнуть тісно поєднатися з природою. У надбузьких селах легко можна знайти місце для ночівлі в численних агротуристичних господарствах. Парком найліпше мандрувати надбузькими шляхами – пішки чи на велосипеді.

 

„Дика, прекрасна, нерегульована, обрамлена багатьма старицями, квітучими луками і таємничими лісами, вабила як магніт. Тут я робив свої перші кроки, фотографуючи природу і споглядаючи тварин у їх природному середовищі (…). Буг – це ріка моїх мрій, коли побачив її вперше багато років тому, знав, що з нею буде пов’язане моє життя”.

Artur Tabor, „Bug. Nadbużańskie Podlasie”, Wydawnictwo Prószyński i S-ka, Warszawa 1999, s. 318.

Повернення до списку парків

Освітньо-музейний осередок у Бжезні

Освітньо-музейний осередок у Бжезні створено у 1997 році під час реалізації проекту „Охорона хелмських карбонатних боліт”, який було реалізовано колишнім Управлінням Хелмських ландшафтних парків. З червня 2015 року Осередок діє як окрема одиниця Спілки Любельських ландшафтних парків у Любліні і відчинений цілий рік, з понеділка до п’ятниці, з 7:30 до 15:30.

Осередок знаходиться у Бжезні (гміна Дорогуськ) на території Хелмського заповідного ландшафту, біля торфовищного резервату „Бжезно” – одного з трьох унікальних для Європи торфовищ, розташованого у Хелмському ландшафтному парку. Своїм унікальним характером ця місцевість завдячує поширенню у безпосередній близькості мозаїки торфовищних і ксеротермічних екосистем, утворених на крейдових породах. Цінність цих територій підтверджує факт накладання одна на одну кількох форм охорони природи: резервату, ландшафтного парку та територій Natura 2000: спеціального осередка збереження оселищ „Хелмські торфовища” i осередка спеціальної охорони птахів „Хелмські карбонатні торфовища”.

Мандруючи цими територіями, ви можете зустріти багато рідкісних видів рослин і тварин, які перебувають під охороною. Для багатьох з них територія Парку є єдиним місцем існування у Польщі. Тут зареєстровано понад 550 видів папоротеподібних рослин, серед яких 40 підлягають правовому захисту. Найбільше рослин під охороною зосереджені на луках і крейдових виступах, які називають купинами.

Лише тут можна так близько роздивитися рослини вологих лук і торфовищ, наприклад: меч-трава болотна, півники сибірські, купальниця європейська, шолудивник королівський, 12 видів зозулинців, а також рослини ксеротермічних лук, такі як жовтозілля великолисткове, льон жовтий, оман мечолистий чи анемона лісова.

Надзвичайно багатим є і тваринний світ, особливо птахів та комах. Тут можна зустріти аж 150 видів птахів, у тім понад 70 місць гніздування. На торфовищних територіях і прилеглих вологих луках можна почути і побачити очеретянку прудку i деркача (вимираючі види у світі), баранця великого, грицика великого, баранця звичайного та луня лучного. У прилеглих до торфовищ лісах Хелмського ландшафтного парку можна натрапити на пугача звичайного, підорлика малого i лелеку чорного.

Мозаїка оселищ сприяє поширенню тут близько 800 видів комах, для деяких з них, наприклад, сінниці едипус, це один з останніх прихистків у Польщі. Заслуговують на увагу й інші види, які перебувають під охороною, наприклад: махаон, мінливець великий i малий, рябець авринія, синявель Телей i аркас.

Освітньо-музейний осередок у Бжезні є центром місцевої туристичної мережі. До території резервату „Бжезно” провадить дидактична стежка „Мотильові луки” (“Метеликові луки”), а через Осередок пролягає блакитний піший шлях ПТТК (PTTK – Польського туристично-краєзнавчого товариства) „Шлях Боліт і Мочарів”. З цими трасами пов’язана туристична інфраструктура: оглядова вежа, оглядова тераса на торфовищі, численні інформаційні таблиці, освітні та дерев’яні лавки. У межах самого Осередку знаходиться невеликий ставок, місце для вогнища в критій альтанці з лавками для сидіння та столами, колодязь у традиційному стилі, 2 бджолині вулики та клумба медоносних рослин з численними будиночками для комах. У самому приміщенні Осередка знаходиться постійна експозиція пластилінових робіт дітей та виставка музейних експонатів: пугача звичайного, підорлика малого, орлана-білохвоста, лелеку чорного, бугая, видри річкової i бобра.

Освітніми пропозиціями Освітньо-музейного осередка є лекції і природничі конкурси у місцевих школах, майстер-класи і польові заняття в Осередку і на природничих стежках, а також екскурсії любельськими ландшафтними парками. Усі освітні заходи є безкоштовними. Актуальні освітні пропозиції можна знайти на сторінці Об’єднання Любельських ландшафтних парків: www.parki.lubelskie.pl.

Повернення до списку парків